Родинне свято - "Моя родина- справжня перлина"

Родинне свято

"Моя родина - справжня перлина"

Для розробки сценарію використано власні ідеї та вільно поширювані матеріали з мережі Інтернет.

Для учнів 6-8 класів.

Мета:

o       продовжити знайомство з родинами класу, згуртувати учнівський і батьківський колективи, сприяти обміну досвідом виховання;

o       розвивати в учнів почуття обов’язку перед родиною, старшими і молодшими членами сім’ї, вміння слухати і підтримувати мир і злагоду в родині;

o       виховувати повагу до сім’ї, любов до батьків та інших членів родини, формувати чуйність, доброту, милосердя;

o       вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм;

o       вчити не бути байдужим до життя своєї родини, як головного осередку суспільства, формувати соціальну, особистісну та комунікативну компетентності учнів.

Завдання:

o       залучити батьків та дітей до спільної творчої справи, познайомити членів учнівського та батьківського колективу з іншими родинами учнів класу;

o       створити умови для формування доброзичливих і взаємозацікавлених стосунків в класі і в сім'ї;

o       акцентувати увагу на важливості ролі родини в житті кожної людини;

o       розвивати творчі здібності дітей і батьків через участь вікторинах, іграх.

Основні види діяльності:

o       пізнавальна,

o       ігрова,

o       творча,

o       комунікативна.

Форма проведення:  родинне свято.

Підготовка:

o       вчитель добирає матеріал та складає сценарій свята, готує ведучих,  роздаткові матеріали для заходу;

o       батьки отримують завдання по підготовці презентації сім'ї, залучаються до роботи з оформлення приміщення.

«Без сім’ї немає щастя на землі».

                                                                         «Молодь багата мудрістю батьків».

«Яка сім’я – такий і я»

(народна мудрість).

Учитель:

Доброго дня, шановна родино! Щиро вітаємо вас у шкільному родинному колі, бо саме у ньому виховуються любов і милосердя, проростають знання. Родина – то є найдорожчий скарб людства. Які родини, такі і села, міста, така держава, такий світ. Багатство і щастя родини – це багатство, щастя народу.

Виступ учнів:

1. Добрий день вам, люди добрі!

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

2. Красиво і світло у нашій світлиці -

Гості у залі сидять дорогі.

3. Сьогодні у нас родиннеє свято,

І хочеться всіх привітати мені.

4. Добрий день, рідненькі мами!

5.Добрий день і татусям!

6.Добрий день бабусям рідним!

7.Дідусям і вчителям!

Разом: Добрий день усім гостям!

Учитель:

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім’я, родина. В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі».

Сім’я — святиня людського духу, благородних людських почуттів: Любові, Вірності, Надії. Це невсипуща хранителька національних звичаїв і традицій, пам’ять предків, плекальниця найвищої цінності людства — дітей, майбутнє народу. Людина є смертною, але рід, родина, народ — безсмертний.

Родина — джерело продовження роду. Мабуть, не випадково наш герб символізує триєдиність Людини — Родини — Нації.

Сильна родина, рід, сім’я — міцна буде наша ненька Україна. Тож, мабуть, це зрозуміли, нарешті, всі. Пора вже повернутися лицем до нашої родини, сім’ї, бо саме звідси родом людина, саме тут її виховують, звідси виводять у світ. Тому потрібно не забувати про родинні свята, звичаї, традиції, а відтворювати їх, бо нам зараз, як ніколи, не вистачає родинного спілкування, підтримки у тяжку хвилину, та й хвилини радості повинні нас єднати.

Сьогодні — одне з таких родинних свят, яке об’єднає нас, розкриє наші прекрасні таланти, зробить нас кращими.

Для розминки пригадаємо невмирущі слова з джерел народної мудрості, сказані про сім’ю. Я починатиму,а ви продовжуйте.

• Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь (гладенько). 
• Без любові до матері немає і любові ( до людей).
• Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш (і в подушках). 
• Яблуко від яблуні ... (не далеко падає).
• Чим багаті, ... (тим і раді).
• В гостях добре, ... (а дома краще).
• Яке дерево, такі в нього квіточки,

                   Які батьки,…… (такі їхні діточки)

• Який кущ, така й калина,

                   Яка мати,… (така й дитина)

• Не навчив батько,

                    Не навчить і … (дядько).

• Мати однією рукою б’є,

                    А другою ….(голубить).

• Як під сонцем квітам,

                   Так (з матір’ю дітям).

• До людей по розум, а до матері … (по серце).

Учитель:

Молодці. Ви чудово впоралися із першим завданням.

Мудрість говорить: «Якщо твої плани розраховані на рік - сій жито, якщо твої плани розраховані на десятиліття - сади дерево, а якщо твої плани розраховані на віки - виховуй дітей». Три нещастя є у людини: старість, смерть і неслухняні діти. Старість - неминуча, смерть - невблаганна, неслухняні діти - біда для батьків. Я переконана, що серед нас немає недобрих дітей. Тут зібралися дружні родини.

  І для вас, любі друзі я підготувала ще одну невеличку гру. Зараз ми і позмагаємося: діти і дорослі.

Гра «Хто кращий»

діти і батьки по черзі відповідають на питання

1.(дітям) Є в кожній кімнаті.
Про це поняття йде мова на уроках математики.
Його використовують для покарання неслухняних дітей. (кут)
2.(батькам) Якщо його нема, то і радості нема.
Його бажають один одному.
Його не купиш ні за які гроші. (здоров'я)
3.(дітям) Ним називають  виступ в цирку.
Він визначає кожен  будинок чи квартиру. (номер)
4. (батькам) Від неї стає тепліше і веселіше.
Більше всього її у бабусі, а у мами часто, коли вона приходить з роботи, вона зникає.
Дітям так потрібна вона. (доброта)
5. (дітям) Людина, що несе все собі в дім, треба воно йому чи не треба.
Вона не любить дарувати подарунки і ділитися.
І краще у неї нічого не просити, все рівно не дасть. (жадібна людина)
6. (батькам) Він є у дорослих, розумних  людей.
Він приходить поступово  з роками.

Його рекомендують побільше набиратися.(досвід)
7. (дітям) Кожна людина про нього мріє.

Ніхто не знає, де його шукати.

А ще кажуть, що воно не в грошах.  (щастя)
8. (батькам) ЇЇ завжди нам не вистачає.

Ми часто бажаємо її тому, хто йде у путь, в дорогу.

Коли вона буває, говорять: «Ну і повезло!» (удача)

Учень:

 З давніх давен колискою роду була хата.

Саме в хаті творилася доля роду, тут народжувались і помирали, переймалися буденними клопотами, тут співались колискові, розповідались казки, перекази, легенди, тут діти переймали від старших звичаї, народні ремесла. Хата для української родини є тим місцем на землі, де все рідне, звичне, де кожен предмет має свій, лише йому приналежний колір, знак, своє місце. Кожна родина мала свої звичаї, традиції. Існує давня легенда про те, як з’явилася перша хата.

Тоді Янгол прорубав вікна та затяг їх риб’ячим міхуром, а жінка з дітьми стали прибирати та тішитися, що мають таку гарну світлу оселю. Янгол замилувався ними, та й залишився назавжди стояти при віконці. Тому, повчає легенда, боронь Боже — плювати у вікно! А ще не можна в хаті лаятися, сваритися, битися, бо Янгол плакати буде — він же залишився, щоб милуватися нами. А яке ж милування з лайки та бійки?!

Учитель:

Не лаються і не б’ються в родинах наших учнів. Батьки докладають максимум зусиль, аби їх діти зростали у злагоді і взаєморозумінні та гарно вчилися. А учні нашого дружного 7 класу намагаються не розчаровувати своїх батьків. Вчать правила, закони, властивості, пишуть твори, самостійні та контрольні роботи. А чи пам’ятають старші члени наших родин, які відчуття переживає людина, яка відповідає біля дошки? Друзі, давайте запропонуємо нашим мамам, татам, бабусям і дідусям своєрідний екзамен скласти.

Гра-екзамен:  «Чи знаєте ви своїх дітей?»

На столі розкладено «білети» із запитаннями, на які треба відповісти представникам родин. Можливі такі варіанти запитань:

1.  Якого кольору очі у сина, доньки?

2.  Яка улюблена пісня (мелодія, група) сина, доньки?

3.  Улюблена доньчина квітка? Синова комп’ютерна гра?

4. Скільки уроків алгебри на тиждень у вашого сина, доньки?

5.  За скільки секунд ваш син, донька пробігає 100 метрів?

6.  Що робив ваш син на останньому уроці праці?

7.  Улюблена страва сина, доньки?

8.  Номер взуття сина, доньки?

9.  Улюблений предмет сина, доньки?

Учитель:

Так, діти як гриби ростуть.

Роки, куди ви? Зупиніться!

Вже юнаки й дівчата тут

Сидять, ви тільки подивіться.

Вже й повзуни фасон змінили,

Шукають всі собі пригод.

Усі веселі і красиві,

Нівроку вже собі народ.

Дівчата вже про хлопців мріють,

А ті, принаймні, про мопед.

І зустрічам своїм радіють,

Веде життя їх уперед.

М’який ведмедик десь у шафі

Тепер лише відпочива.

Дорослих іграшок багато.

В батьків аж кругом голова.

Виступ дітей:

1. Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів’я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей – не мав клопоту»

2. А зростем, то скільки дум у неньки,

І тривог за наше кожне  діло.

 Голова боліла від маленьких,

Від дорослих серце заболіло.

3. Але що ж ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті .

4. Як почула ти уперше «Мамо!»,

Як до школи ппривела за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

«Мамонько, вітаю із онуком!»

5. Добре ж як себе пізнать в дитині,

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину,

І людині дати світ широкий.

6. Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні ріки.

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки!

Учитель:

У сім’ї закладається коріння, з якого потім виростають гілки, квітки і плоди. Хто ми? Якого роду? Як нам жити далі? Ось такі питання, на які ми шукаємо відповіді.  Кожен рід – це велике дерево, а на ньому гілочки – діти, які швидко ростуть і міцніють, бо живляться соками могутнього стовбура – сім’ї. Сім’я – це мама, тато, бабуся, дідусь. Вона тим міцніша, чим сильніша дружба в родині. Кожен учень нашого класу з нетерпінням чекає нагоди розповісти про свою родину, адже кожна родина – то є справжня перлина.

Презентації родин.

Кажуть, що кожна людина у житті повинна посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина. Ну, ростити сина нашим дітям ще зарано, а от побудувати будинок ми спробуємо вже сьогодні. Ясно, що у кожної людини повинен бути будинок, і не просто дах над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють, приймають таким, який він є, місце, де людині тепло і затишно. Я попросила наших дітей побудувати будинок своєї мрії. Учні отримали для будівництва набір цеглин, на трьох із них були написані такі слова «Віра», «Надія», «Любов». Решту чеснот, важливих для сім’ї їм потрібно було підписати. А що з цього вийде – ми з вами зараз побачимо.   (Учні «будують» будинок)

(Учитель звертається до батьків) Які важливі риси сім’ї, на вашу думку, діти не згадали, не записали? Давайте допоможемо їм зробити їхній родовий будинок ще кращим. (батьки отримують прикраси для будинку, на яких підписують якості)

Учитель:

Пройде небагато часу і наші діти будуть мати свої сім'ї, стануть батьками, хто через 5, а хтось і через 10 років. Які ж принципи виховання наші діти успадкують від своїх батьків? І взагалі, чи хочете ви знати, що діти думають про своїх батьків?

На запитання «За що я поважаю своїх батьків?» ваші діти відповіли так:

(зачитують відповіді дітей на питання анкети)

Шановні батьки! Батьківська любов потрібна для самоповаги дитини, добрих взаємин з іншими людьми, позитивних уявлень про самого себе. На запитання «Що я більш за все ціную в своїй дитині?» батьки відповіли так:

(зачитують відповіді батьків на питання анкети)

Учитель:

Наше свято добігає кінця.

Ну що ж, батьки і діти, діти і батьки.

Нерозділиме і довічне коло,

якого нікому не перервати,

допоки існує світ. Тож хай в родинах ваших завжди панують ласка, щирість і добро.

Побажання дітей:

1. А ще до цього побажання.

Щоб була в нас зустріч не остання,

Щоб ми жили в достатку і любові,

Щоб мали радощі всі нові.

2. Щоб дочекались всі ми Пасхи,

Зазнали в Бога тільки ласки.

3. Любо нам у рідній хаті,

Там, де рідний батько, ненька,

Там, де братик і сестричка

І бабусенька старенька.

4. Де дідусь, як голуб сивий,

Всіх нам розуму навчає

І щодень, і щогодини

Про родину нашу дбає.

5. На останок побажаєм:

Всю рідню свою велику

Ви не забувайте.

Повсякчас своїм теплом

Щиро зігрівайте!

6. Від цієї теплоти

Стане більше доброти,

А від усмішок ласкавих

Стане  в світі менше зла.

7. Вам бажаю всім добра,

Щоб у кожнім добрім ділі

Досягнуть зуміли цілі.

8. Хай вам Бог допомога!

Хай біда і горе минають ваш дім.

Доброго здоров’я зичим вам усім!

Учитель:

В щасливі і важкі години

Куди б нам не стелився шлях –

Не гасне вогнище родинне

В людських запалених серцях.

Коли на світ з’являється дитина,

Свій перший крик, віддавши висоті, -

Завжди радіє щиро вся родина

І щастя їй бажає у житті.

Ведуть у світ дороги і стежини,

І день новий над світом устає.

Ну, що ми в цьому світі без родини?

Вона одна нам сили додає!

Дякую вам за сьогоднішнє свято. До нових зустрічей.

Проект "Село моє, до тебе пам`яттю прикутий"

Історико-краєзнавчий, дослідницько-пошуковий проект  

        

"Село моє, до тебе пам`яттю прикутий"

Моє рідне село - світ дитинства чарівний,

Де тополі до неба, де безкрая ріка.

Кожен спогад про тебе такий неймовірний,

Кожна думка про тебе солодка й гірка.

Любов Ігнатова.

Мета:

·        залучити учнів до активного вивчення місцевої історії та культурних надбань рідного краю, посилити мотивацію у вивченні вітчизняної історії.

Завдання:

·       опрацювати літературу та джерела Інтернету, що містять інформацію про історію створення села Гришине, основні історичні віхи його розвитку;

·       залучити школярів до групової пізнавальної діяльності, розвивати навички співпраці та пошуку інформації;

·       виготовити макет центральної частини села на початку 20 століття;

·       підготувати для учнів початкової школи та 5-6 класів виступи з інформацією про історію села;

·       підготувати збірочку «Село моє, до тебе пам’яттю прикутий» з результатами історичних досліджень по темі проекту;

·       висвітлити в місцевих ЗМІ інформацію про хід та результати проекту.

Очікувані результати:

·        учні поглиблять знання про історію створення та розбудови свого рідного села;

·        учасники проекту вдосконалять навички пошуку інформації, її підбору, аналізу, систематизації, організації та проведення презентації результатів історичного дослідження та практичної діяльності;

·        вихованці будуть залучені до групової пізнавальної діяльності, розвиватимуть навички співпраці та пошуку;

·        навчаться виготовляти моделі із сірників та природних матеріалів, які використають для створення макету села;

·        навчаться готувати виступи та виступати перед однолітками та молодшими школярами;

·        отримають досвід підготовки друкованих матеріалів за результатами власних досліджень;

·        вмітимуть подавати матеріали для друку у засобах масової інформації.

Тип проекту: дослідницько-пошуковий, історико-краєзнавчий, виховний, колективний, довгостроковий.

Виконавці проекту: учні 7 класу, вчителі суспільних і гуманітарних дисциплін, керівник гуртка з патріотичного виховання, педагог-організатор, класний керівник, працівники шкільної та сільської бібліотек.

Керівник проекту: Черкашина Людмила Миколаївна.

Термін виконання: вересень 2015р.  – травень 2016р.

Зміст проекту

Історичний напрям проектної діяльності надзвичайно важливий для інтеграції сучасної молоді в суспільство, в якому переплітається різний життєвий досвід.

Вивчення історії в сучасній школі дозволяє ознайомитися з макроісторією (історією світу, Європи, України) і скласти загальні уявлення про цілісність і певні закономірності історичного процесу. Однак сучасні програми шкільних курсів історії залишають мало часу для вивчення місцевої історії, яка, на мій погляд, є основою історичного пізнання кожного школяра. Загальновідомо, що все починається з простого, малого, яке краще сприймається та пізнається. Запропоновані програмою навчальні години для місцевої історії не дозволяють пізнати історичне середовище, в якому проживають діти, в якому засновувались їхні родини, сім'ї. Байдужість значної частини дорослих до формування історичної пам'яті підростаючого покоління, негативний вплив сучасної масової культури на усвідомлення етнічної культурно-історичної ідентичності сучасних школярів не сприяють поверненню молоді до її історичного коріння, витоків. Виховання поваги до полікультурності, розуміння історичних взаємовпливів у навколишньому суспільному середовищі, взаємозв'язок місцевої історії з історією країни, континенту, світу сприятимуть становленню толерантної та свідомої сучасної молоді.

І. Підготовчий етап

     1.Визначення та обговорення з учнями теми та мети проекту.

    2. Розробка чіткого плану і підготовка учнів до роботи над проектом, визначення основних шляхів досягнення мети і поетапне їх виконання.

ІІ. Реалізація проекту

1.    Створення трьох учнівських груп для роботи з основними джерелами інформації.

2.    Проведення дослідницької роботи:

І група: за допомогою Інтернету знайти інформацію та фотографії, що стосуються історії села Гришине від заснування до сьогодення.

ІІ група: зібрати матеріали про історію села на основі літератури, що є в місцевих бібліотеках.

ІІІ група: познайомитися з експозицією музею села Гришине, що діє в Гришинській загальноосвітній школі, проаналізувати і відібрати матеріали по темі проекту.

3.    Створення із сірників та природних матеріалів макету центральної частини села періоду початку 20 століття.

4.    Оформлення результатів дослідницької діяльності у вигляді друкованих матеріалів, підготовка учасників проекту для виступу перед учнями школи.

5.    Презентація результатів роботи: збірочки «Село моє, до тебе пам’яттю прикутий», макету, виступ перед учнями школи.

ІІІ. Підведення підсумків. Оцінка результатів роботи. Висвітлення в місцевих ЗМІ інформації про хід та результати проекту.

"Увага! Діти на дорозі"

Гумористичний мозковий штурм

"Чи знаєш ти свій край?" Перший урок - урок-гра за участю і батьків, і учнів.

На перший урок-гру  "ЧИ ЗНАЄШ ТИ СВІЙ КРАЙ" учні 7 класу запросили  своїх батьків. Всі разом слухали музику, відповідали на питання, відгадували загадки, виконували різноманітні завдання. 

Якщо зацікавилися - пропоную розробку заходу.

Автор-упорядник: Журба К. О.,канд. пед. наук, старший науковий співробітник,докторант Інституту проблем виховання НАПН України

Редактований  класним керівником 7 класу Гришинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Черкашиною Л. М.

Мета: розвивати інтерес учнів до вивчення історії, географії, культури України та традицій рідного краю, зміцнювати їхнє почуття національної гордості й гідності, виховувати патріотизм.

Завдання:

- виховання в учнів патріотизму, ціннісного ставлення до Батьківщини;

- усвідомлення духовної єдності з українським народом та своєї національної ідентичності;

- розширення кола знань з історії України та рідного краю;

- стимулювання дитячої спостережливості, уваги, ініціативи, творчості.

Примітка. Для роботи на уроці учні об’єднуються у дві команди.

Хід уроку

1. Звучить у записі пісня «Океану Ельзи» „Я не здамся без бою”.

2. Вступне слово вчителя.

Жодна з держав не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого. Особливо потрібно його знати нам, українцям. Адже від нас цілеспрямовано, упродовж століть намагались відібрати історичну пам'ять, а отже, й позбавити національної гідності, перетворити на рабів із синдромом меншовартості. А тим часом наша історія, наша культура, наші традиції, може, й найдавніші у світовій цивілізації. Численні археологічні дослідження підтвердили, що на території сучасної України задовго до античної Еллади та Стародавнього Єгипту була високорозвинута культура.

Де коріння сильне й глибоке, там і дерево сильне, воно бурям і стихіям ста­вить могутній опір. Звісно, що сила дуба зберігається не лише в його могутньому стовбурі і пишній кроні, а й,переважно, — у корінні.

Перекотиполе зі слабким корінням безсиле у боротьбі з вітрами, які женуть його, куди їм заманеться. І не дивно, що воно зрештою опиняється у проваллі, де знаходить свій кінець.

Ви, юне покоління, є тією молодою поросллю, з якої розквітне пишна крона нашого народу. Але, нагадую, за умови, що вона живитиметься глибоким корінням, яким є мова народу, його історія, культура, мистецтво, звичаї і традиції. Наскільки старанно ви їх вивчаєте та засвоюєте, якоюсь мірою покаже сьогоднішня патріотична гра "Чи знаєш ти свій рідний край?" Кожна команда отримає свої завдання, які їй потрібно буде вирішити. А нагородою для всіх буде дружба і гарний настрій.

3. Гра.

Завдання перше –  „Державні символи”

Командам пропонується намалювати державні символи нашої держави.

По завершенні роботи всі переглядають відео «Державні символи» і роблять висновок про те, хто виконав це завдання краще.

Завдання друге– „Хто більше”

Командам пропонується записати на аркуші в алфавітному порядку назви міст, річок, розміщених на території нашої країни (напроти кожної букви алфавіту по одній назві).

Орієнтовно:

Бар, Вінниця, Галич, Донецьк, Житомир, Запоріжжя, Кам'янець-Подільський, Львів, Мукачеве, Ніжин, Овруч,Рівне, Суми, Тернопіль, Ужгород, Фастів, Чернівці, Чернігів, Чортків, Шепетівка, Хмельницький.

Буг, Десна, Дніпро, Дністер, Жванчик, Збруч, Лімниця, Прип'ять, Прут, Росава, Рось, Смотрич, Тетерів, Хомора, Черемош, Уж.

Завдання третє – "Історичне лото"

З поданих варіантів добрати відповіді до наступних запитань:

Варіант 1

1.            Найвища посада і титул за часів козацької України. (Гетьман)

2.      Кого з руських князів і за що іменують Великим? (Володимира Хрестителя)

3.      Як стародавні греки називали Дніпро? (Борисфен)

4.      Ім'я руської княгині-християнки. (Ольга)

5.      Автор першого збірника законів "Руська правда". (Князь Ярослав Мудрий)

6.      Одне із штучних морів, створених на Дніпрі. (Каховське)

7.             Хто заснував Запорізьку Січ? (Д. Вишневецький — Байда)

8.      Герої якої битви поховані на Аскольдовій могилі? (Під Крутами)

9.      Назва міста України, жителів якого було винищено за наказом Петра І. (Батурин)

10.      Назвіть автора музики Гімну України. (Вербицький)

11.      Древньогрецький історик, який першим розповів про скіфів, або екологів. (Геродот)

12.      Населений пункт, іменем якого названо перше Євангеліє українською мовою. (Пересопниця)

Варіант 2

1.            Назва Києва у Скандинавських Сагах. (Кенугард – місто кораблів)

2.     Складне слово-назва природоохоронного заповідника в Україні. (Асканія-Нова)

3.            Основоположник української музики. (Лисенко)

4.     Хто з руських князів отримав титул короля? (Данило Галицький)

5.            Від чийого імені отримав назву руський алфавіт? (Кирило, Кирилиця)

6.            Хто були першими їздцями світу, приручивши коня? (Орії-сколоти (скіфи) 4350 літ до Христа)

7.            Звідки походила дружина турецького султана РоксоланаХурем? (З Рогатина)

8.            Назвіть ім'я сестри засновників Києва? (Либідь)

9.            Назва могили, в якій поєднано історію давньої, княжої доби і визвольноївійни XX ст. (Аскольдова)

10.     Назвіть 6 міст України, які були столицями (Київ, Камʼянець-Подільський, Харків, Галич, Батурин,Чигирин)

11.     Як турецькі і татарські людолови називали українців? (Гяури, джаври)

12.     Хто і в якій війні вперше запровадив партизанську тактику? (Сколоти (скіфи) проти перського царяДарія, 513р. до Христа.)

Завдання четверте – „Для знавців сивої давнии”

Запитання для 1 команди: Для чого козаку чуб?

Чому запорізькі козаки носили довгі чуби? Чуб запорізького козака, або, як говорили необізнані люди, оселедець — це не просто елемент козацького способу, це ще й ціла легенда. По-перше, потрібно відзначити, що лише зрілі козаки, які вже встигли, що називається, понюхати пороху, мали право на довгий чуб. Така зачіска була під забороною для молодих воїнів. Це не свідчить про ієрархію, а показує, що досвідчені козаки за час проведених битв встигли «заробити» стільки гріхів перед Богом, що ніякими молитвами їх вже не замолити. Запорізький козак був упевнений в тому, що численні гріхи після смерті обіцяють йому лише одне — «горіти в пеклі». У зв'язку з цим треба було придумати якесь рішення, здатне пом'якшити козацьку долю. Вихід був знайдений. Він полягав у такому: козак не даремно відрощував собі чуба — саме за нього, змилостивившись, Господь таки витягне козака з пекельного полум'я. При цьому досвідчений козак мав носити оселедець так, щоб той спадав на ліву сторону. Це було потрібно для того, щоб волосся скидало нечисту силу, яка, нібито, сиділа у козака на лівому плечі і намагалася штовхнути того на безбожництво. Чуб був відмітною ознакою справжнього козака, який не забув про віру і усвідомив всі свої неправедні вчинки. Саме тому у полонених запорожців турки часто відрубували довгі чуби, щоб їхня віра похитнулася і порятунку з пекла можна було не чекати.

Запитання для 2 команди: Для чого дівчині коса?

З давніх-давен вважалося, що дівоча коса слугує для накопичення життєвої сили, необхідної для здоров'я і духовного розвитку. Уважне ставлення до своїх кіс означало турботу про себе і свою силу, бо якщо на голові безлад, то і в голові, ймовірно, також. Коса нагадує візерунок "безконечник" — символ зв'язку минулого й майбутнього. Наші прабабусі вірили, що заплетене у косу волосся "заплутує" недобрі думки оточуючих, тож дівчину з косою неможливо зурочити. Також існує безліч народних секретів: стригтися краще на новий місяць, щоб коси краще росли. Розчісувати волосся найкраще дерев'яним гребінцем з так званих "дівочих дерев" — яблуні, берези, вишні. Коси наших дівчат були довгі, справді до пояса. Це вважалося, і вважається ще й тепер в Україні за одну з найголовніших ознак дівочої краси. Довга коса — честь дівоча! Колись у наших селах парубки за негідну поведінку дівчини силоміць обрізали їй коси і це була ганьба. Що ж до звичаю, як саме заплітати косу, то є різниця між Ліво-та Правобережжям. На Лівобережжі в будень дівчата робили рівний проділ, посередині голови, розчісували волосся на два боки і заплітали у дві коси. Заплетеними косами обвивали голову, ніби вінком. У неділю або в свято дівчата сплітали все волосся в одну косу і вплітали в неї кілька кольорових стрічок-кісників, що разом із косою звисали вздовж спини. На Правобережжі у будні дівчата так само обвивали голову кісьми, ніби вінком; у неділю ж чи на свято заплітали не одну, а дві коси і ті коси звисали вздовж спини без довгих стрічок.

Завдання пʼяте – „Що до чого”

Командам пропонується назвати предмети українського народного мистецтва і побуту (можна запропонувати підказки).    

1 –  праски

2 - Із західних областей України в інші регіони країни прийшов екзотичний ударний інструмент, що за специфічне забарвлення звуку зветься БУГАЙ.

3 – люлька

4 – ліра — струнно-клавішно-смичковий інструмент із колесом, яке крутиться і тертям об струни видобуває звук. Цей інструмент мав ще одну назву – рилля.

5 – прядка - домашній верстат, призначений для ручного прядіння, який приводиться в рух ножним або ручним приводом. 

6 –  рогач  -  Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни. 

 7 - музичні інструменти (ТРЕМБІТА, РІГ, РІЖКИ. Трембіта, народний духовий дульцевий музичний інструмент, рід дерев'яної труби, обгорнутої березовою корою без вентилів і клапанів. Довжина до 3 м, діaметр (30 мм) збільшується у розтрубі; у вузький кінець трембіти вставляється рогове або металеве дульце (пищик). Висота звукового ряду трембіти залежить від її величини. Мелодію виконують переважно у верхньому реґістрі. Трембіта поширена у східній частині Українських Карпат, зокрема на Гуцульщині. Вона виконує роль інформатора про різні події на селі (колядників, що наближаються, весілля, смерть, похорон) відповідною кличкою чи сумною тужливою мелодією. На трембіті виконують також вівчарські награвання.

8–  дримба (варган) є давнім язичково-щипковим інструментом Карпатського регіону. Цей інструмент відомий під різними назвами у багатьох народів світу. Найпоширеніша його назва – варган (від грецького opyavov – органон, тобто інструмент). За іншою версією, варган походить від старослов'янського слова "варги" – уста.

9  -  музичний інструмент ТРІСКАЧКИ – набір дерев'яних дощечок, які нанизані на жильну струну й утворюють сухий та різкий звук.

10 –РУБЕЛЬ – дошка з нарізаними поперек зубцями. Грають на рублі твердою палицею, утворюючи сухий іскристий потік звуків. Уживається рубель у п'єсах жартівливого, скерцозного характеру.

Завдання шосте– „Частування ”

Ведучий звертає увагу дітей на те, що українці славляться своєю гостинністю і охоче приймають мандрівників, подорожніх, запрошують на гостину, і пропонує обдумати„Українське меню для іноземця” таким чином, щоб представити традиційні українські страви на Різдво (Варіант 1) і Великдень (Варіант 2).

Завдання сьоме –  „Україна співоча”

Варіант 1. Команда отримує завдання назвати чи проспівати народні пісні, в яких згадується червона калина.

Варіант 2. Команда отримує завдання назвати чи проспівати народні пісні, в яких згадується жито і пшениця.

Завдання восьме – „Переведи мене через Майдан”

Учасникам по черзі потрібно подолати перешкоди із завʼязаними очима, керуючись підказками команди.

4. Підбиття підсумків. Після закінчення гри підбиваються підсумки, визначаються переможці.

Звучить пісня у виконанні «Океану Ельзи» «Все буде добре».

Діагностична методика    «Листи до себе»

Діагностичні дослідження особистості учня та класного колективу вцілому були і є актуальним питанням у роботі кожного вчителя. На початку кожного навчального року у своєму класі я використовую методику "Листи до себе" 

Перший раз ми робимо спробу написати «собі листа» з 5 класом. Перш ніж оголосити завдання, я спочатку проводжу бесіду з метою концентрації уваги кожного учня на собі, на своєму житті, на своїх дитячих проблемах, на своєму внутрішньому „Я”. А починаємо розмову з роздумів над епіграфом:

Я – семь-я,

Во мне, как в спектре, живут семь  „Я” 

Невыносимых, как семь зверей…

А самый синий свистит в свирель.

А весной мне снится, что я восьмой…

                                               (А. Вознесенский)

Після підготовки на дошці записую початок листа, один для всіх: „Привіт, як я давно не писав(ла) тобі листа, цілих одинадцять років...”,  і кожен продовжує далі уже самостійно. У більшості дітей на деякий час з’являється „симптом мумії”. Кожен хоч раз в житті писав записку мамі, листа бабусі, повідомлення в соціальних мережах товаришам по оздоровчому табору, а ось так, щоб самому собі... У кінці уроку я збираю ці листи. Вони завжди цікаві і несуть масу найнесподіванішої інформації. А головне, що така робота спонукає кожного замислитись над своїм місцем у сім’ї, у школі, в колі друзів і в суспільстві вцілому.

У цьому віці учні довіряють класному керівникові, і тому досить відверті, а це дозволяє мені побачити важкі моменти в житті учнів і допомогти у вирішенні наболілих проблем.

У 6 класі та у всі наступні роки ця процедура повторюється.

Суть і головна ідея залишається незмінною:  учні пишуть листи самі собі на початку кожного навчального року.  Це незвично перший раз, та згодом захоплює учнів і стає доброю традицією класу.

Щоб було цікавіше, можна щороку дещо змінювати напрямок роздумів: «Лист до себе: я і мій клас»,  «Лист до себе: мої « хочу », « можу » і «треба», «Лист до себе: я і мої мрії на майбутнє»,  «Лист до себе: я і мої пошуки істини», «Лист до себе: я і мої злети та падіння» тощо.